Щось мене останнім часом багато нових людей френдить.
Розкажіть пару слів про себе, перш ніж я зафренджу навзаєм...

Коли хтось купається, кіт любить сідати на край ванни, таляпати лапою і пити воду з-під крану. Пів години тому послизнувся (чи допомогли?) і шубовснув до Лідки в воду. Після того ганяв по всій хаті зигзагами, струшуючи лапи і одночасно намагаючись упіймати кінчик мокрого хвоста і не потрапити мені в руки. Довелося походити зі шваброю :) Тепер сидить, вилизується.

В сусідів нагорі вже звично грає піаніно. Лідка занурює вуха в воду і балдіє: "мам, якщо намочити голову з вухами, там така класна мелодія грає!"

У мене троє дітей і нема надмірних статків. Ми живемо скромно, і я завжди рада усіляким "шарам-халявам".
Але є ситуації, коли я відмовляюся від можливості отримати щось задарма.
Одна з таких ситуацій - коли оце "задарма" вимагає насправді від мене негрошової плати (та ж прихована реклама в блогах чи щось подібного)
Інша - коли я начебто і нічим не плачу, і моя участь чи неучасть жодним чином не вплине на перебіг акції, але розумію, що сама акція наносить шкоду тому, що для мене є цінним.

Саме тому я не повелася на халявне роздавання книжок про Джобса від jesfor.
Я не знаю нічого про кухню цієї акції, не знаю, хто і з якою метою її організовує, яким боком до неї цей жж-юзер. Я знаю лише одне. Переклад російською (щедро дарований) видавався за ліцензією в Росії. В Україні був український переклад, і він зараз є в продажу.
Мені цікава ця книжка, і мені таки шкода на неї поза 100 грн, і я можу прочитати її російською, і ця халява більш ніж приваблива.
Разом з тим, я розумію, що отаке розповсюдження в соц.мережах охоплює якраз цілеву аудиторію книги. І через вибраного "посередника" - аудиторію саме в Україні. І завдяки цій акції певно не один десяток інтернет-користувачів не залишить в книгарні свої кровні 150 грн. Економія, однако...
Я не розуміюся на бізнесі, але в моїй схемі "бізнесосприйняття" це вкладається в поняття "недобросовісна конкуренція".
І, скоріш за все, мені було би байдуже, якби не йшлося про давню війну російського і російськомовного книговидання проти українського і україномовного. Я не хочу в цій війні бути на стороні ворога, навіть, якщо йдеться виключно про комерційні інтереси.

( трохи офтопу )

А я таки певно не поскуплюся, і піду в книгарню.

Originally posted by dibrov_s at К вопросу о ХИБ-вакцинации

( Read more... )

Главный вопрос: удалось ли после введения прививок снизить заболеваемость от ХИБ?
Хороший вопрос.

В 2010 году было зафиксировано 13 случаев ХИБ-менингитов, и есть все основания говорить, что заболеваемость в 2010 году (через четыре года после начала массовой вакцинации) на 30% превысила показатели последнего допрививичного 2005 года.

Источники информации:
http://apps.who.int/immunization_monitoring/en/globalsummary/timeseries/tscoveragebycountry.cfm?C=UKR
http://apps.who.int/immunization_monitoring/en/globalsummary/timeseries/TSincidenceByCountry.cfm?C=UKR

Originally posted by dibrov_s at Эпидемия прививок. Неслучайные совпадения (часть 3)

Originally posted by dibrov_s at Вопрос к юристам - профессионалам и любителям

( Read more... )

ВОПРОС:
Один я ли вижу в установлении в установлении обязательных прививок по возрасту ("за віком") превышения Минздравом своих законных полномочий?

Вопрос достаточно серьезный, ибо касается реализации прав граждан и законности расходования бюджетных средств.

Спасибо, ваше мнение очень важно для нас :)

Цього року, як ніколи, на свята надсилала і отримувала звичайну (не електронну) пошту. Так приємно :)

marisa_t, дякую за відкриточку і чудові поздоровлення!

Давно я флешмобами не бавилася. А тут підгледіла у hanima і закортіло.
Суть проста - вибираєте з кожного місяця перший допис у своєму журналі, і з нього занотовуєте перші 1-2 речення. Дописи-перепости і з самими лиш фотографіями не рахуємо.
У мене вийшло так:

Січень
Я останнім часом мало пишу і мало читаю - трохи минулий рік вирішив показати нам зуби наприкінці.

Лютий
Рятуйте, капосні ручки. Дитина, риючись в меню своєї нокії (найімовірніше модель 1208), заблокувала вихідні дзвінки.

Березень
На минулому тижні всоте дивилася "Кін-Дза-Дза!". Фільм на вічну тему, про те, що людину можна витягнути з рабства, а от рабство з людини - ні.

Квітень
Стягнула з Гуртом підсумкові контрольні для 5го класу з укр.мови і математики. Можу поділитися. Історії і англійської ні в кого нема?

Травень
Я не пригадую, коли щось вигравала, окрім плиток шоколаду років 10 тому. А тут: Бак пального за твій like!

Червень
А  давайте, я вам нарешті розповім, де ми були на вихідних!

Липень
32 півлітрові слоїчки вишневої конфітури.
уффф

Серпень
Лідка умудрилася скинути на підлогу ноут. Результат - він не бачить харда.

Вересень
Ода комунальникам або анекдот про козу по-сихівськи. 1-е вересня окрім свята знань потішило оголошенням на дверях під'їзду: "з 5 по 15 вересня буде припинено подачу гарячої води".

Жовтень
Вчора заскочила в компютерний клуб, документик відксерити.
А там якийсь бурсак виносив мізки адмінові.

Листопад
УРА!
Привезли зремонтований буяк!

Грудень
Дарця таки валить навчання. Не через те, що чогось не розуміє, чи не вміє. А тому, що робить все абияк. Щоденник не заповнений, домашні не записані, зошити - страх і жах - що в останнього двійочника.


А що у вас?

Вчора вигулювали дітей в Кінг-Кросі. Пішли дивитися "Елвін і бурундуки". В Довженка дуже незручні сидіння в залі, то ж вирішили туди. Але заброньовані квитки потрібно забирати за годину, то ж ту годину треба було десь провести. Сплавили малих в Леопарк, а самі засіли в кафе поруч. Леопарк сподобався. Думаємо, чи не зробити там Орисі день народження.
Потім відправила дітей з татом в кіно, а сама спокійно без поспіху пішла магазинами. Бо ще жодного разу за всі поїздки туди не мала нагоди просто полазити. І таки не впусту полазила.
Ніколи не думала, що простенька обновка може так підняти настрій. Недорога блюзочка в OGGI, яка ще й лягла як влита, і я другий день тішуся :)

І ще, хочу швейну машинку електричну. Вже заявила про це чоловікові. Шити я не вмію (а мо, навчуся?), але домашній текстиль і всілякий ремонт робила б із задоволенням.

А нині були на Шуварі, купили ялинку і м'ясо на свята.
Завтра ще маю каву з файною людиною, а потім щось зварганимо, щоб ввечері посидіти.

Кінець року був трохи загнаний, до католицького Різдва ледве дотягнула, зате зараз трохи розслабилася і мені так фааайно...
Чого і вам всім бажаю!

Рисеня сьогодні вперше співало Літургію в нашій церкві.

Ага, в додачу до лука, басейну і гітари вона знайшла собі ще молодіжний церковний хор...

як же я не хочу заводитися з закордонними інтернет-магазинами!

Originally posted by osetyanki at post

У зв'язку з ситуацією з кором у Львові (мабуть, не лише) почали щемити нещеплених і загрожувати відстороненням. Мотивують наказом, який показують здалека і не дають в руки. Ось цей наказ: http://guoz.lviv.ua/ukr/announcement/1247.html
Мета - змусити щепитися.

Ось витяг з нього:

Спільний наказ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЛОДА та ДЕРЖАВНОЇ САНЕПІДСЛУЖБА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
від 07.12.2011р. "Про захворюваність населення
Львівської області на кір"
5.4 У разі виявлення хворого на кір в організованих колективах разом з територіальними ЛПЗ розробляти план протиепідемічних заходів; скерувати припис керівникам підприємств, установ та організацій щодо забезпечення максимальної можливої ізоляції групи (класу) від іншого колективу на 21 день, заборони приймання не щеплених осіб і осіб без довідки про щеплення, про перенесене захворювання на кір на термін карантину; встановлення щоденного медичного нагляду за особами, які знаходились в контакті з захворілим протягом 21 дня, посилення дезінфекційних заходів.
1.7. Зобов’язати медичних працівників навчальних закладів усіх рівнів акредитації відвідувати навчальні групи з метою виявлення і відсторонення від навчання осіб з ознаками інфекційних захворювань, у тому числі кору.

Отже обмеження є лише для тих, хто не щеплений і не хворів на період карантину. Ну і для тих, в кого є ознаки хвороби.


Дякую ola-lyola з ДП за те, що знайшла

Щороку мрію, що наступного нормально заздалегідь пропланую Миколая і свята, щоб все встигнути, все підготувати. Ага, щяззз!
Як не робота, тоякийсь ахтунг, як не ахтунг, то робота...

Торік Богдан лежав в лікарні з серцем, і я напередодні Миколая придумувала, як би то непомітно пронести подарунки додому і заникати. А ще перед тим - де знайти час і можливість без дітей виткнутися на закупи, бо розривалася між лікарнею, роботою, бардаком після переїзду (який досі докінця не розгребли) і власне дітьми.

Цього року Миколая більш-менш пропланувала (листи були вчасно написані, проаналізовані і списки подарунків більш-менш складені). Але синхронно збіглися в часі три події - отримання грошей, завал з роботою до 20го і наліт податкової на мою улюблену гуртовню іграшок.
А я ще й на ДП на анонімного Миколая підписалася, якого треба до понеділка вислати.

одним словом, все яке завжди, на пенсії відпочину, і все в мене буде як слід, а не бігом і тяп-ляп. Якщо доживу, звісно...


ги, давно я автарку в клітці не ставила - пора.

Після того, як Дарця загубила телефон, Богдан віддав їй один зі своїх - допотопну моторолу, і залишився з однією карткою. Оскільки в нас частина родини і друзів на мтс, а частина на київстарі, це стало відчутно. То ж давно вже приглядалися до нових телефонів, та все не могли визначитися.

Сьогодні були в Ашані, і цілком спонтанно, повівшись на акцію за 300 грн взяли оце чудо:


changchong с202 - китайський аналог нокії, зі слів продавця.

Наразі дуже подобається, особливо за такі гроші.
Богдан віддав Дарці свою нокію з фотоапаратом замість старої мотороли, а сам повернувся до двох карток.

Скажіть, що ми не ідіоти, і воно не піде спати після року гарантії....

ПС це не реклама, правда.

Дарця вже в тому віці, коли часом хочеться притовкти або самій повісится. До мене в тому віці їй далеко, але часом від впертості чи істерик саме там, де пояснити їх неможливо, я лізу на стінки.
З одного боку все правильно. Якщо дитина каже, що вивчила уроки, а на повірку виявляється, що параграф з географії в кращому випадку перечитала, щоденник не заповнений, німецьку "майже вивчила", а про вправу з української взагалі забула, спокуса вигаркатися, покарати і грубо зупиняти на старті будь які "балачкові" теми, поки не зробить уроків, просто непереборна. І фраза "можеш але не хочеш-лінуєшся-розгільдяйка" в цій ситуації більш, ніж справедлива, але...

Але я добре пам'ятаю своє дитинство. Пам'ятаю щире мамине "це дурниці, не звертай уваги" або "я в Твому віці такими дурницями не переймалася, а вчилася". Дуже швидко розхотілося ділитися тим, що завідомо для батьків є "дурницями". Я навіть розуміла, що саме є дурницями і ділилася лише тим, що їх порадує, де мене підтримають, і де насправді та підтримка і не потрібна. Не виключено, що мене підтримали б і у тому, чим я не ділилася, але оті кілька разів "дурниці", і сепарація на "важливе і неважливе" відбила охоту ділитися...
Наразі діти мені довіряють. Бачу, що це так, по тому, чим саме діляться. І для мене зараз, на порозі підліткового віку, понад усе важливо, щоб ця довіра збереглася. Слово "дурниці" я викреслила зі свого лексикону намертво. Нема дурниць. Якщо дитина про це говорить, отже для неї то важливо.

Вчора усвідомила, що потрібно відходити взагалі від ролі наставника. Строгого чи поблажливого, байдуже - пора перестати бути наставником. Хочу стати просто досвідченим другом. Не повчати, а ділитися досвідом. Не сварити, а співпереживати і допомогти знайти вихід з проблеми. Навіть, якщо для неї це не є проблемою через те, що вона ще дитина, трохи вітер в голові і взагалі їй "це не потрібно", своїм занепокоєним ставленням і активним пошуком виходу навіяти їй відчуття, що це дійсно ситуація, яку потрібно виправляти.

Вчора після кількох годин вивчення простого параграфа з географії виявилося, що вона таки його не знає (що вчила? в хмарах літала). Були сльози, істерика, крики, докори. Але всі спроби переказати зупинялися на другому реченні. Коли трохи заспокоїлася, нарешті так-сяк з підказками мені розказала, але коли довелося розказати без підказок - мовчок. Хоча бачу, що орієнтується, але вчителька, в якої їх 30 не шукатиме в ній "крихту зхнань", а знову вліпить 5. Підсумкова з географії "5" - то все-таки нижче плінтуса... Психанули - йди складайся на завтра. Поки складала підручники, задаю питання в розкидку по матеріалу. Блін, знає! Все знає! А розказати...

Обнімаю, саджу біля себе. Починаємо говорити, аналізувати. Врешті вимальовується проблема. Параграф з географії сюжету не має, матеріал вона розуміє, знає, а побудувати розповідь і розказати не може. Затинається, бо думає одночасно "що за чим" і про суть. Хоче розказати все і відразу, виходить абракадабра...

Тааааак... Читає то вона багато, а розповідає? Розповіджає лише те, що їй цікаво, чим вона захоплена. А коли просто потрібно передати зміст прочитаного, то виявляється, що не вміє, хоча інформацію звідти "висмоктала".
Взяла чернетку, сформулювала три широкі питання по параграфу. Сіла, написала - зовсім незле. Хоча в одному теж прослідкувалося бажання відразу викласти все, що знає, і знову вийшла абракадабра. Але проблема окреслилася, будемо працювати. Для початку - читати вголос, щоб покращити артикуляцію мови, і переказувати, письмово і усно...

І ще ми взяли на місяць таймаут з орієнтування для покращення успішності в школі. Буквально в останній момент і цілком спонтанно мені стрілило в голову подати це не як покарання, а саме як пошук вирішення проблеми, то ж і сприйняла вона це нормально без істерики.

Ох, складно все це...

Багато хто дотримується думки "оцінки - то фігня, основне знання". З одного боку - так. Але є ще пару складових. По перше, наші постійні зміни в системі освіти. Ще два роки тому на атестат всі плювали, а в що вилилося? По друге, і набагато важливіше - проблема в даному випадку таки є цілком конкретна і зовсім не пов'язана з оцінками. Але, не звертаючи уваги на оцінки, я б її просто не виявила, або зробила б це не так швидко. А мовлення, вміння формулювати, передавати інформацію - це дуже важливо, знаю по собі. Я досі нормально спілкуюся письмово, але коли потрібно говорити по темі, а ще й публічно, виходить як в Дарці - все відразу й абракадабра.

Наразі вдома знайшлася досить непогана книжечка Іржи Томан "Мистецтво говорити". Мо, є ще щось такого?

Ох, скільки я свого часу списів переламала на тему безвихідного становища наших лікарів, котрі з одного боку мають мізерну зарплату, з другого - репресивну систему, в якій працюють, а з третього - невдячних пацієнтів, і ще й в цих умовах змушені героїчно рятувати життя, і виходу з цього замкнутого кола в них немає. Словаки довели, що є!


Originally posted by novitsky at Дієві методи реформування медицини

Дарця таки валить навчання. Не через те, що чогось не розуміє, чи не вміє. А тому, що робить все абияк. Щоденник не заповнений, домашні не записані, зошити - страх і жах - що в останнього двійочника.
Їм щомісяця виписують оцінки з журналу по всіх предметах - розкидка від 3 до 11.
Вересень був нормальний,в жовтні пішли активно гуртки, які їй явно цікавіші, ніж навчання, і пішов спад. На листопад отримала випробувальний термін. В результаті на грудень відлучаю від орієнтування - хай надолужує. Домовилися, що якщо піде позитивна динаміка і повитягує чвертні хоча б трохи в порівнянні з останніми підсумковими, в січні почне ходити знову. Обійшлося без ридань і істерик, що мене неабияк здивувало. Дорослішає.
А, і ще. Я докотилася до репетиторів! Домовилася з колишньою співробітницею про одне заняття з німецької в тиждень. Я трохи маю поняття з німецької, але не маю систематичних знань, то ж не можу їй допомогти. А виглядає на те, що з вчителькою їм таки не зовсім повезло, ну а підручник - то справжній жах. Взагалі то маю маму філолога-класика з базовою німенцькою, але зорганізувати повноцінно якісбь заняття нам так і не вдалося, тим більше, що Дарця не дуже любить їздити в Рудно, а мамі не дуже виходить до нас. То ж домовилися з товаришкою, вчора було перше заняття. Вона мене потішила, знання є, навіть словарний запас є, схоплює на льоту - але нема системи. Обіцяла, що надолужимо дуже швидко. Буду сподіватися.

А Орися не перестає тішити. Оцінки за самостійні, контрольні і усні відповіді рідко опускаються нижче 10 (хіба англійська часом). Зате зошити - рідко вище 7. Наслідок роблення уроків "на коліні". Але це поправимо. Сама, без мого напучування, знову взялася робити на чернетці - те, чого терпіти не могла в Св.Софії. До свого лука знайшла ще собі заняття з гри на гітарі в школі - теж дуже тішуся, бо має і слух і голос, скода то не розвивати.

Ну а Лідка - досі моє маленьке балуване сонечко. Трохи читає, але не любить, то ж не силую. Любить дошкільні прописи - малювати малюночки по штрихах, старається, тішиться. Ну і басейн плюс художка. Все не визначуся з танцями і якимось бойовим спортом. Накльовувалося тхеквондо й айкідо, але обидва в останній момент зірвалися - переїхали в інші зали. Треба буде активніше зайнятися пошуком чогось іншого.


Отакі наші справи

Originally posted by dibrov_s at Еще одна трагедия после прививки (Луганская область)

А де і за скільки можна придбати чохол до гітари? А може хтось може дати покористуватися чи занедорого продати?

А то моїй Орисі мало лука і басейну. Вона ще собі заняття з гітари в школі знайшла. Але гітару доведеться з собою брати, а чохла нема...

А ще в нас в сусідстві музиканти появилися. Тепер щодня слухаємо гами на піаніно й інколи щось на трубі (чи саксофоні - ?). На диво не напрягає.